Козацькі старожитності. Частина І.

З XVІ ст. запорозькі козаки почали регулярно використовувати землі Надазов’я для промислів, серед яких переважали риболовля та полювання на звіра. Згідно зі старовинними документами, на берегах річки Кальміус, там, де у майбутньому виник Маріуполь, з’являються тимчасові зимівники запорожців. З середини XVII ст., через зменшення військової сили Османської імперії, послабились конфронтації між країнами, козацтвом та тюркомовними сусідами. На теренах Надазов’я було утворено нейтральну територію. А в гирлі річки Кальміус виник постійний населений пункт – селище Кальміус або Кальміуська паланка українських козаків, військово-адміністративний центр одного з округів Нової Запорізької Січі. Стале поселення Кальміус стало історичним попередником міста Маріуполя.

Археологічні знахідки козацької доби, зроблені поблизу та на території міста Маріуполь, є фактичним доказом та ілюстрацією господарського освоєння цих теренів запорожцями. Знайдені предмети, що збиралися поколіннями дослідників та музейних працівників, стали частиною фондової колекції Маріупольського краєзнавчого музею. Серед них зразки козацької холодної зброї, наконечники списів та пик, посуд, знаряддя тощо.

На превеликий жаль переважна більшість експонатів музею, зокрема й зазначеного періоду, була знищена внаслідок широкомасштабної російській агресії. Таким чином, світлини музейних предметів, представлені у цьому дописі, є унікальною часткою історії українського Надазов’я.

Клевець – холодна зброя, гранована і вузька бойова частина якої нагадує дзьоб птаха із молоткоподібним обушком. Знахідка була зроблена у 1925 році під час археологічних досліджень, що проводив працівник Маріупольського краєзнавчого музею археолог Петро Піневич.

Булава – бойова залізна зброя, XVII–XVIII ст. Вага 1,5 кг; довжина 44 см. Зброя складається з держака, в нижній частині якого є круглий отвір для закріплення шкіряної петлі, та навершя у вигляді сплощеної кулі з шипами. На кулю було насаджено 12 шипів (зберіглось 9); згори теж був шип – лишилося гніздо для нього. Шипи у вигляді пірамідок вкручувалися в підготовлені отвори-гнізда, вони розташовані на кулі в три яруси у шаховому порядку. Поверхня булави не відшліфована, на ній є маленькі заглиблення – сліди проковки. До Маріупольского краєзнавчого музею булава надійшла у 1973 р. 

Керамічні грузила для рибальських сіток - елемент риболовецького оснащення запорізьких козаків. Знайдені під час археологічних розкопок Миколи Макаренка у 1931 р. На лівому березі Кальміусу при будівництві заводу «Азовсталь» були виявлені та досліджені землянки, в яких 250-300 років тому жили рибалки-запорожці.

Продовженням археологічних досліджень козацької доби на території міста Маріуполь були розкопки 2010 – 2015 років за ініціативою та активною участю Маріупольського краєзнавчого музею. В цей час нові Артефакти козацької доби були знайдені в історичному центрі міста Маріуполь, на пагорбі, що височить над правим берегом гирла Кальміусу (за будівлею ДТСААФ та «Донецькобленерго»). Серед знахідок були керамічні козацькі люльки, керамічний посуд, пляшки тощо.

Люлька - чашечка змодельована у вигляді чоловічого обличчя із загнутими догори вусами та короткою борідкою. Такі трубки із зображенням обличчя з'являються в Україні в середині XVIII ст.

Люлька світло-коричневого кольору з лощеною поверхнею. Шийка розділена вертикальними гранями, що обмежують прямокутні вертикальні площини. На кожній площині розташовано однаковий штампований рослинний орнамент. Тулуб чашечки орнаментовано рядами здвоєних паралельних ліній, між якими містяться відбитки штампа у вигляді вертикально витягнутих овалів, утворених дрібними паралельними насічками. Тулійка гранчаста, орнаментована біля втулки дрібними паралельними насічками. На чашці, в основі тулійки знаходиться штамп у вигляді листочка. Висота чашечки 3 см, діаметр вінчика 4 см. Довжина тулійки 2,5 см, діаметр 2 см. Трубка, безсумнівно, турецького виробництва, а зважаючи на клеймо, виготовлена, можливо, в Софії.

Люлька з чорним задимленням, на обох сторонах чашечки – рельєфний орнамент у вигляді грубо зображених розеток. На тулійці гладкий валик. Ливарний шов погано затертий. Край вінчика чашечки злегка відігнутий. Висота чашечки 1,7 см, висота шийки 2,3 см, діаметр вінчика чашечки 2,2 см. Довжина тулійки 2,4 см, діаметр 2 см. Довжина втулки 4,3 см, діаметр 1,5 см.

Люлька керамічна задимлена з рельєфним орнаментом на чашеці у вигляді восьмикінцевої квітки, та по краю тулійки у вигляді паралельних рисок. Знайдена під час археологічних розкопок на  території міста Маріуполь.

Люлька зі світлої глини, ХVІІІ ст. Прикрашена дрібним геометричним різьбленим орнаментом на вінчику чашечки, тулубі та тулійці. Гарної збереженості.

Люлька керамічна зі світлої глини. Знайдена під час археологічних розкопок на  території міста Маріуполь. Поверхня виробу гладка, без орнаменту, є клеймо у верхній частині чашечки. Тулійка відламана, поверхняя її гладка без декорування.

Люлька керамічна. Виготовлена з червоної глини. Форма чашечки та орнаментація надають можливість припустити, що люлька, ймовірно, турецького виробництва. Нижня частина чашечки округла, масивна, гранчата з глибокими вертикальними лініями по всій окружності. В основі вінчика прикрашена дрібним опуклим орнаментом.

Керамічний посуд. Зі спільного із люльками комплексу походить також більше 300 фрагментів світло-глиняних гончарних посудин, прикрашених «опискою». Така кераміка характерна для Слобідської України і традиційно датується широкими межами XVII–XVIII ст. Серед екземплярів посуду козацької доби: керамічний глечик, знайдений на території міста Маріуполь у 2015 р., фрагменти глечиків XVIII ст., прикрашених розписом, дрібні фрагменти керамічного посуду, що використовувся запорожцями.